Розвиток постконфліктної освіти в Україні: системний аналіз та інноваційні підходи в професійній підготовці майбутніх педагогів та психологів

Анотація

У статті здійснено всебічний аналіз проблеми розвитку постконфліктної освіти в Україні в умовах тривалого збройного конфлікту та гуманітарної кризи, що охопила всі сфери суспільного життя. Автори обґрунтовують необхідність докорінної трансформації системи професійної підготовки педагогів та психологів, з урахуванням нових соціокультурних, психоемоційних і освітніх викликів. Особливий акцент зроблено на впровадженні травма-інформованої педагогіки як інноваційного напрямку, що дозволяє забезпечити не лише ефективне навчання, а й психоемоційне відновлення здобувачів освіти.
Стаття містить ґрунтовний огляд теоретичних джерел, міжнародного досвіду та результатів впровадження освітнього проєкту «EU4YOUTH – Post-conflict Education and Trauma-Informed Pedagogy Programme», реалізованого на базі Педагогічного факультету Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. У межах проєкту розроблено та апробовано нові освітні модулі, інтерактивні тренінги, тілесноорієнтовані практики, цифрові інструменти саморегуляції та емоційної підтримки, спрямовані на підготовку педагогів та психологів до роботи з дітьми, які мають досвід травматичних переживань, втрати дому, близьких або тривалого перебування в умовах стресу.
У статті детально розглянуто ключові симптоми посттравматичних станів у дітей шкільного віку (ПТСР, тривожність, соціальна ізоляція, зниження мотивації, агресивність або апатія), що є суттєвим бар’єром до навчання, й визначено роль учителя як медіатора і носія підтримки. Автори аргументовано доводять, що сучасний фахівець повинен володіти знаннями з психотравматології, кризової педагогіки, методів емоційної гігієни, а також бути здатним до саморефлексії, емпатійного слухання та гуманного супроводу учня.
У статті запропоновано стратегічні напрямки модернізації педагогічної освіти: впровадження спеціальних курсів і модулів з травма-інформованої педагогіки, формування навичок роботи з цифровими ресурсами підтримки, створення шкільних програм емоційного навчання та розвитку майндфулнес-компетенцій. Автори підкреслюють, що освіта в умовах посттравматичного суспільства має виконувати функцію особистісної реабілітації, психологічної стабілізації та відновлення довіри до себе і світу.
Стаття робить важливий внесок у розвиток науково-методичного підґрунтя для впровадження травма-інформованої освіти в Україні та слугує основою для подальших досліджень у сфері гуманізації освітнього середовища, підготовки педагогів та психологів до роботи в кризових умовах та формування стійких освітніх спільнот у постконфліктному контексті.