Аналіз проблеми формування комунікативної компетентності у молодших школярів у сучасному психолого-педагогічному дискурсі
DOI:
https://doi.org/10.31392/ONP.2786-6890.8(1)/2.2025.02Ключові слова:
комунікативна компетентність, молодші школярі, початкова освіта, мовленнєвий розвиток, психолого-педагогічні умови, Нова українська школа, інтерактивне навчання, міжпредметна інтеграціяАнотація
У статті представлено комплексний аналіз проблеми формування комунікативної компетентності молодших школярів у контексті сучасного психолого-педагогічного дискурсу. Актуальність теми зумовлена трансформаційними процесами в українській освіті, зокрема впровадженням Концепції Нової української школи, що передбачає зміну освітніх пріоритетів від засвоєння знань до розвитку ключових компетентностей, серед яких комунікативна посідає провідне місце. Комунікативна компетентність розглядається не лише як мовленнєва здатність, а як інтегрована характеристика особистості, що охоплює когнітивні, емоційні, соціальні та етичні аспекти взаємодії, передбачає усвідомлене, етично й соціально прийнятне спілкування в різних контекстах.
У дослідженні визначено ключові теоретичні засади формування цієї компетентності, проаналізовано підходи вітчизняних і зарубіжних учених до структурування її компонентів, зокрема граматичного, соціолінгвістичного, дискурсивного та стратегічного. Особлива увага приділена психолого-педагогічним умовам розвитку комунікативних умінь у дітей молодшого шкільного віку, а також аналізу чинників, які ускладнюють або, навпаки, сприяють ефективному засвоєнню комунікативного досвіду.
У статті виокремлено низку ефективних освітніх практик, серед яких: смислове читання художніх текстів, мовленнєво зорієнтоване міжпредметне навчання, використання цифрових технологій, проєктна діяльність, інтерактивні форми групової взаємодії. Підкреслюється провідна роль учителя як фасилітатора мовленнєвого розвитку, партнера у комунікативній взаємодії та носія соціокультурних цінностей.
Сформульовано висновки щодо необхідності системного оновлення методик мовленнєвої освіти, професійної підготовки вчителів початкової школи, а також розвитку дієвих механізмів діагностики комунікативної компетентності. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням інтегрованих моделей формування цієї компетентності, адаптацією освітніх технологій до сучасних соціальних викликів і потреб дитини як активного суб’єкта спілкування та соціалізації.