Казка як психолого-педагогічний інструмент при роботі з молодими батьками

Анотація

У статті розкрито питання використання казки в навчально-виховному процесі як діагностичного інструментарію у роботі педагога та психолога. Для досягнення поставленої мети було визначено ряд завдань: висвітлення можливостей використання казки як діагностичного, прогностичного, виховного, профілактичного елементу у взаємодії з молоддю, молодими батьками учнів; продемонструвати важливість усної народної творчості у системі формування цінностей та проєктивного виховання; актуалізувати важливість формування стратегічного мислення у молоді. Дослідження було проведено з використанням методів теоретичного, емпіричного дослідження та загальних методів наукового дослідження.

У статті здійснено аналіз типових психічних та поведінкових розладів, які стають причиною змін у поведінковій взаємодії молоді. Проаналізовано дослідження вчених та етнографів щодо важливості казки у системі виховання особистості, що дозволило порушувати питання про новий підхід до тлумачення її змісту. Аналіз статистичних даних щодо випадків суїциду та категорій звернення молоді на онлайн платформи психологічної допомоги, спостереження за впливом метафори в індивідуальному консультуванні, дозволили зробити припущення, що казка є важливим інструментом декодування інформації про світобудову, становлення особистості та передачу заповідей Біблії. Екзистенційні пошуки героїв казки є уособленням становлення особистості впродовж її життя. Казка «Рукавичка» є яскравим прикладом демонстрації розвитку людини впродовж онтогенезу, її спроби зберегти актуальні духовні, моральні та світоглядні позиції.

У висновках узагальнено важливість казки як інструменту, що казка зменшує дистрес розлуки, покращує процес повернення до соціальної взаємодії. Активне поєднання казки та сенсорної інтеграції здатне здійснити діагностичний, корекційний, просвітницький, виховний вплив на особистість.