Роль м’якої іграшки у подоланні стресу та травматичних переживань у дітей під час війни
DOI:
https://doi.org/10.31392/ONP.2786-6890.8(1)/2.2025.14Ключові слова:
м’яка іграшка, стрес, травматичні переживання, діти, війна, психологічна підтримка, ігротерапія, арттерапія, емоційне відновлення, адаптаціяАнотація
У статті досліджено багатогранну роль м’якої іграшки як дієвого та доступного інструменту психологічної підтримки дітей, які зіткнулися зі стресом та травматичними переживаннями в умовах тривалих воєнних дій. Проведено комплексний аналіз руйнівного впливу війни на крихкий емоційний та психологічний стан дитини, виокремлено ключові психотерапевтичні функції м’якої іграшки в процесі надання першої психологічної допомоги та подальшої емоційної реабілітації. Особливу увагу приділено здатності м’яких іграшок створювати відчуття безпеки та комфорту, полегшувати емоційне вираження, відновлювати відчуття контролю над ситуацією, сприяти розвитку емоційної регуляції та налагодженню соціальних контактів, а також формуванню емпатії у дітей, які пережили травматичний досвід. У роботі запропоновано розширену класифікацію м’яких іграшок, розроблену на основі їхнього потенційного психологічного впливу та можливостей інтеграції в протоколи ігрової терапії. Кожна категорія ілюстрована конкретними прикладами іграшок та обґрунтуванням їхньої терапевтичної цінності у контексті переживання травм. Розглянуто такі категорії, як іграшки для вираження емоцій, іграшки, що символізують підтримку та зв’язок, іграшки, що втілюють мрії та надії, кольорові іграшки для усвідомлення емоцій, іграшки, що символізують силу та мужність, іграшки для створення відчуття захисту та комфорту, іграшки, що дарують відчуття тепла та турботи, іграшки, що відображають різноманітність та толерантність, а також іграшки, що сприяють знаходженню внутрішнього балансу.
Надано практичні рекомендації для психологів-практиків, педагогічних працівників та батьків щодо ефективного використання м’яких іграшок у роботі з дітьми різного віку, які безпосередньо постраждали від травматичних подій війни. Особливу увагу приділено створенню безпечного арттерапевтичного простору як важливої складової комплексного процесу психологічної допомоги дитині та її родині, де м’які іграшки можуть виступати в ролі важливих посередників у процесі емоційного відреагування та опрацювання травматичного досвіду. Підкреслено важливість активної участі дорослих у грі дитини з м’якими іграшками, виявлення емпатії та підтримки її емоційного стану, а також використання іграшок як інструменту для обговорення складних емоцій та переживань. Окремо представлено теоретичне обґрунтування важливості використання м’яких іграшок у контексті нейробіологічних наслідків травми, зокрема їхньої ролі у відновленні відчуття тілесної безпеки та зниженні гіперактивності мигдалеподібного тіла. Розглянуто механізми символізації та проекції, які активуються під час взаємодії дитини з м’якою іграшкою, що дозволяє їй безпечно виражати неперероблені емоції та поступово інтегрувати травматичний досвід. Отримані теоретичні висновки підкреслюють значущість інтеграції м’яких іграшок як ефективного та доступного засобу довготривалої психологічної підтримки, емоційної стабілізації та розвитку адаптивних механізмів у дітей, які переживають наслідки війни. В статті обґрунтовано необхідність подальших наукових досліджень у цій галузі для глибшого розуміння впливу різних характеристик м’яких іграшок на емоційний стан дітей з різним травматичним досвідом та вивчення довгострокових ефектів їх використання в комплексних програмах психологічної допомоги, а також розробки стандартизованих протоколів використання м яких іграшок у психологічній практиці в умовах воєнних конфліктів.